Денис Едуардович Заремський – відома особистість у журналістському колі і серед читачів газети «Бердичів Діловий». Його критичні статті не раз викривали проблеми нашого міста, а гостре слово «зачіпало» амбітність місцевих органів влади.
Сьогодні, Денис Заремський, ексклюзивно для газети «Бердичів Діловий» дав інтерв’ю.
[ad id=’11619′]Ж: Добрий день, Денисе, Ви щойно повернулися після проходження військової служби, у зв’язку з мобілізацією, і вже приступили до виборчих перегонів. Думка зайнятися політичною кар’єрою і стати мером нашого міста з’явилися під час служби чи Ви давно вже над цим задумувалися?
Д: Думка спробувати себе на політичному поприщі, з’явилася у мене під час служби. Перебування певний час поза межами домівки, дало можливість поглянути на наше місто, так би мовити «поглядом з боку». Повертаючись, час-від-часу до рідного міста, я побачив, що ті проблеми, які постійно озвучувалися у нашій пресі, існують і досі й ніхто ними не займається. Крім того, з’являються все нові і також залишаються без уваги керівництва.
Мовчання та бездіяльність не змінять наше місто на краще, тому я вирішив особисто долучитися самоврядування і спробувати змінити систему (в першу чергу, корумпованості влади), яка, як важкий камінь, лягла «на груди» нашого міста і не дає йому «вдихнути ковток свіжого повітря».
Ж: Розкажіть про себе
Д: Народився 1984 року у місті Бердичеві. З 1991 по 1999 роки навчався у Бердичівській загальноосвітній школі №17, по закінченні став студентом Бердичівського політехнічного коледжу. Закінчивши навчання, здобув спеціальність механік-технолог. Трудовий стаж розпочав на ВАТ Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», де з 2003 по 2008 роки працював інженером технологом.
З 2010 року став активним дописувачем щотижневика «Бердичів Діловий», а через рік вступив до Національної Спілки Журналістів України.
Минулого року був призваний до лав Збройних сил України, у зв’язку з третьою хвилею мобілізації. Службу проходив у 54 окремому розвідувальному батальйоні міста Новоград-Волинського, де здобув військову спеціальність «Оператор Автоматизованих Систем Управління». Маю невеличку нагороду – нагрудний знак «Гвардія».
До речі, навіть, під час служби займався журналістською діяльністю. У вересні 2015 року, по закінченні служби, розпочав політичну діяльність – вступив до політичної партії «Республіканська платформа».
Ж: Чому Ви стали журналістом і, як думаєте, чи допоможе Вам журналістський досвід у новій невідомій для Вас справі? Адже керувати містом… – це не управляти, навіть, підприємством, це дуже відповідально і для цього потрібен певний життєвий і діловий досвід.
Д: Журналіст для мене, це не професія, це – певний спосіб життя і мислення. На журналіста неможливо вивчитися це хист, який у тебе є і ти його вдосконалюєш і розвиваєш, або його немає.
Журналістські навики в управлінні містом, думаю, дуже допоможуть. За період своєї діяльності до мене зверталися десятки людей з своїми проблемами, так як, у Бердичеві люди звертаються до нас, журналістів, за допомогою, бо міська влада, їх не чує. І моя задача була почути їх і, по-можливості, допомогти їм. Відкрити очі на певні проблеми, оприлюднити їх. І, знаєте, часто це насправді приносило результати.
А на рахунок досвіду… Я планую працювати не один, а з командою професіоналів. Адже, одна людина не може бути компетентною у всіх питаннях.
Ж: Команду будете набирати нову чи залишите тих, хто працює з нинішнім головою?
Д: Для мене у роботі головне – професіоналізм. А де і з ким вони працювали – це не важливо.
Хоча, якщо змінювати систему, то , на мою думку, змінювати її слід повністю, як це зробили у новій поліції.
Ж: Ви часто у своїх статтях критикували існуючу владу. Не боїтеся, що очоливши місто, також будете піддаватися нещадній критиці?
Д: Критики я не боюся. Навпаки, критика – це той стимул, який заставляє діяти і виправляти помилки. А помилки будуть, адже я не Бог, а звичайна людина. Не помиляється лише той, хто нічого не робить.
А нинішню владу я критикував не заради власного піару і самої критики, а намагався звернути увагу на ті проблеми, на які органи місцевої влади намагалися закрити очі.
Ж: І останнє запитання, яке цікавить Ваших шанувальниць, ви одружені?
Д: Так, я маю дружину Наталю, з якою ми разом вже 5 років і трирічного сина Данилка, яких я дуже люблю.
Ж: Ну що ж, ми бажаємо Вам перемоги у цій нелегкій боротьбі
Д: Для мене головне у цих виборах – не перемога, з нашого боку (бо на вибори я йду не сам, а з командою однодумців, які мене підтримують та допомагають) це спроба зробити наше місто комфортним для його жителів і гостей.
Це наше місто, і нам у ньому жити, працювати та виховувати наших дітей. Тож і зробити Бердичів кращим ми можемо лише об’єднавшись у спільній праці.
Інтерв’ю брала Жанна БЕРЕЗОВКА
[ad id=’11152′]
