Скорбота в Бердичеві: вшанування пам’яті Олексія Золотухіна – відданого воїна, який віддав життя за свободу України
У серцях бердичівлян назавжди закарбується ім’я Олексія Валерійовича Золотухіна – мужнього захисника, чия відвага в боротьбі з російською агресією стала символом незламності. Народжений 3 червня 1988 року в Горлівці Донецької області, цей 37-річний герой АТО/ООС не лише майстерно опановував робітничі професії, а й перетворився на ключову ланку Сил Оборони України, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність Батьківщини. 29 вересня 2025 року, під час інтенсивних бойових дій у Бахмутському районі, Олексій отримав фатальне поранення, виконуючи завдання з відсічі ворога, – новина про його загибель стала болісним ударом для всієї Житомирщини, де тероборона та громада Бердичева завжди шанують таких синів.
Траєкторія життя Олексія Золотухіна – це історія працьовитості та адаптації в часи випробувань. З юності, ще в рідній Горлівці, він здобув фах шахтаря, а згодом – токаря в Горлівському вищому професійному училищі, демонструючи наполегливість у освоєнні складних навичок. У 2012 році доля привела його до Бердичева, де він знайшов не лише роботу, а й справжню домівку: на підприємстві “Брикетуючі технології” Олексій став оператором верстатів з програмним керуванням, вирізняючись компетентністю та надійністю. Колеги згадують його як щирого товариша, вірного друга й привітного колегу, чия посмішка розряджала напругу на виробництві, а професійний підхід забезпечував бездоганну якість. У мирний час Олексій втілював типового бердичівлянина – відповідального працівника, який балансував між родиною, роботою та мріями про спокійне майбутнє для України.
Та коли в січні 2025 року ескалація російської агресії на сході посилилася, Олексій Золотухін не вагався: він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, обравши шлях воїна-аеромобіліста. У складі 1-го аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ (ДШВ ЗСУ) він виконував роль оператора безпілотних літальних апаратів – критичну функцію в сучасній війні, де дрони стали невід’ємною частиною тактики відсічі окупантам. День за днем, ризикуючи життям, Олексій ніс службу на передовій, мужньо протистоячи ворогу в Бахмутському напрямку, де бої за незалежність України не вщухали ні на мить. Його внесок у стримування агресії РФ – це не абстрактні слова, а реальні дії, що рятували побратимів і зберігали кожен клаптик української землі.
Трагедія сталася під час рутинного, але небезпечного бойового завдання: солдат Золотухін отримав поранення, яке виявилося несумісним із життям, – у той момент, коли він, як і тисячі інших захисників, відстоював право на волю та демократію. Бердичівська міська рада, її виконавчий комітет та вся громада Житомирської області висловлюють найглибші співчуття родині, близьким і побратимам загиблого воїна. “Його ім’я увійде до пантеону героїв, які не відступили перед агресором, – заявили в міській владі. – Світла пам’ять про Олексія Золотухіна надихатиме нас на перемогу, нагадуючи про ціну свободи”. У часи, коли війна в Україні 2025 року продовжує забирати найкращих, такі історії стають маяком для молодого покоління, підкреслюючи важливість єдності в теробороні та підтримці ЗСУ.
Пам’ять про Олексія Золотухіна – це не лише скорбота, а й заклик до дій: бердичівляни, натхненні його прикладом, продовжують волонтерити, збирати кошти для аеромобільної бригади та вшановувати загиблих на міських меморіалах. Його життя, від робітничих цехів Горлівки до окопів Донеччини, ілюструє, як звичайна людина стає легендою в боротьбі за суверенітет. Нехай вічна слава супроводжує цього незламного захисника, а його жертва наблизить день, коли Україна назавжди позбудеться тіні агресії. Громада Бердичева стоїть пліч-о-пліч з родиною – у молитвах, підтримці та непохитній вірі в перемогу.
