В нашому городішкі открився традіционний сізон таянья снєгов, – время весьолих наротних развлічєній. Вчора, напрімєр, з наступлєнієм тімноти нарот масово ізміряв глубину Мірабельської впадіни. А вже сьодні масово форсірував Чєрнаводную на перетині улиці Шевченка і праулка Тихого. І це тіки так, навскідку. На равнінах же все виглядає так, шо бєрдічівлянє дружно місять нечищений сніг спеціально, шоб він поскоріше ростав. Но сьодні, впітавши свою долю влаги, я от про шо подумав: вєдь каждий із нас за послєдні надцять років хоть раз слухав про “усіх бєрдічєвлян, котрі як єдіний організм трудяцця на благо олімпійскої столиці чотирьох культур”. І мені лічно ідєя з “єдіним організмом” даже нравилась, бо вона достаточно рационально об’їсняє налічіє такого колічєства паразітів в цьому “організмі”. А тепер от сомніваюсь… Да, я достаточно чотко придставляю, хто голова з вухами і ротом, хто руки, які можуть і пошуршать і фак показать, хто ноги, які і зносачка підкинуть єслі шо, і даже, хто кормова база. Да, я понімаю, шо раз єсть кормова база, то должна буть і жопа. Но єслі організм дєйствітєльно єдіний, то чьо цих жоп стіки?
