Тому наполегливо рекомендують ревнивцям звернутися до медичних установ, щоб уберегти своє життя і життя оточуючих.
До ревнощів схильні слабкі та невпевнені в собі люди. Коли стосунки тільки зароджуються, то помітити це доволі важко. Єдина прикмета – чоловіки або жінки воліють, щоб кохана людина увесь свій час приділяла тільки їм, оскільки вважають такі дії найбільшим проявом щирого кохання. Мало хто здогадується, що це власноруч побудована пастка. Вчені говорять, що насправді особа не сприймає свою другу половинку, як повноцінну індивідуальність, а тільки як ресурс ніжності, уваги чи турботи. А особливо меркантильні розцінюють і як ресурс грошей.
Основою ревнощів є почуття власності. Нерідко чоловік говорить жінці, що вона тільки його і повинна дбати тільки про нього. Такими фразами керує прагнення абсолютно обмежити особисту свободу людини у власних цілях, заради схеми «все – мені».
Та пік розвитку проблеми припадає на той період, коли ревнощі набувають патологічного характеру і зароджується недовіра. «Ввімкни телевізор, щоб я повірив, що ти вдома». Знайомо? З часом появиться істеричність, демонстративні сцени, що провокують фізичну розправу за тяжкий душевний біль. Ревність керує людиною так, що вона не здатна самостійно справитися зі злістю та відчаєм. Тоді виникає «синдром Отелло». Його розцінюють як небезпечні дії, які загрожують жінкам серйозними тілесними ушкодженнями.
Дуже часто дами захищають своїх обранців, мовляв «Б’є, значить любить». Це хибний стереотип, оскільки справжнє кохання не має з ревнощами жодного зв’язку. Стосунки повинні будуватися на абсолютній довірі, бо жінка – це не власність, не іграшка, тим більше не об’єкт для побиття! Такого патологічного відхилення від норми слід остерігатися хоча б заради власної безпеки, а ревнивцям потрібно відвідати психолога, інакше їхнє життя з кожним днем все більше перетворюватиметься на жах, інколи, на жаль, доходить й до самогубства.
