Мабуть і правда у місті Бердичеві залишилося дуже багато чого від радянського минулого. І справа не лише у назвах вулиць чи пам’ятниках, бо незважаючи на здобуття Україною незалежності та вже більше двадцятилітнього стажу життя у новій, демократичній країні з начебто проєвропейським шляхом розвитку насправді у методах підходу до роботи з боку чиновників та посадових осіб не змінилося майже нічого. Та ж сама халатність, те ж саме ставлення до людей як до непотребу. А ще у наших громадян чомусь залишився підсвідомий страх перед тими, хто сидить у кабінетах та вважається «НАЧАЛЬНИКОМ». При цьому байдуже, якої структури – це все одно керівник, представник вищої раси, здатний або піти на поступки, або ускладнити життя, тому з ним не можна сперечатися, потрібно мовчки схиливши голову чекати, поки він проявить милість підніме голову від паперів та невдоволено запитає, чого тобі. Потрібно терпляче зносити образи у свій бік і лише потім скромно попросити про послугу – виконати ту роботу, яку він та очолюваний ним відділ чи установа і так повинні виконувати. Можна ще й хабара дати для кращого ефекту.
Одним із справжніх архаїзмів радянської епохи можна вважати бердичівські ЖЕКи, які вже давно перетворилися в комерції структури, хоча і вважаються по закону комунальними підприємствами. Згідно законодавства, будь-які підприємства можуть надавати послуги для населення, але ж населення має повне право відмовитися від цих послуг, якщо вони незадовільної якості. Але у нас склалася анекдотична ситуація, коли працівники ЖЕКів вимагають у громадян сплатити за ті послуги, які навіть не надаються. Не прибираються прибудинкові території, не миється підлога на сходових клітинах, не вкручуються у під’їздах лампочки. А це все входить до квитанції оплати послуг ЖЕКу, які справно сплачують громадяни, а хто відмовляється – того продають на адміністративну комісію і примушують сплачувати штраф. Але тут є ще одна особливість…
Справа в тому, що працівники ЖЕКу повинні укладати відповідні договори з мешканцями тих будинків, які вони обслуговують. Якщо розібратися, то у більшості бердичівлян взагалі немає на руках таких договорів. І тим не менше, їм продовжують надходити рахунки за начебто надані послуги. На якій підставі? Таке враження, що цим питанням ніхто і ніколи не переймався, люди звикли платити, тож і далі платять, не замислюючись за що і кому йдуть ці гроші.
Давайте розбиратися. Зараз значна кількість багатоквартирних будинків знаходиться у незадовільному стані, є проблеми по дахам, то системам тепло і водопостачання, по ремонту фасадів. Позиція ЖЕКів у цьому випадку одностайна: купляйте матеріал, платіть гроші, і тоді ми приїдемо і щось зробимо. Даруйте, але якщо я купив необхідні матеріали, то я вже й сам можу стати і зробити те, що потрібно. Що у такому випадку, ЖЕК віддасть мені частину грошей? Крім того останнім часом почастішали випадки, коли матеріал, що був закуплений безпосередньо за кошти мешканців будинку, працівники ЖЕКів по документах проводять як той, що був придбаний ними. Так запитаю ще раз: за що платять люди, за повітря?
Ми вступили у фазу змін, які просто необхідно проводити, щоб мати змогу розвиватися далі, а при цьому чіпляємося за те, що було колись, не бажаючи ставати більш сучасними, залишаючись рабами старих звичок. У місті Бердичеві вже почався перехід від системи ЖЕКів до ОСББ, і багато людей зрозуміло, наскільки краще самим керувати своїми грошима, і спільно вирішувати, на вирішення якої проблеми їх потрібно витратити.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
