Бердичів, мальовниче місто Житомирської області, розташоване на берегах річки Гнилоп’ять, є справжньою перлиною Центральної України. Цей адміністративний центр, що за 44 км від Житомира, займає площу 35,33 км². Етнічний склад міста Бердичів різноманітний: 70,1% українців, 13% росіян, 6,6% поляків, а також білоруси, євреї та представники інших національностей. Завдяки багатій історії, архітектурним пам’яткам і культурним традиціям Бердичів приваблює туристів і дослідників з усього світу.
Історична спадщина Бердичева
Археологічні знахідки свідчать, що територія сучасного Бердичева була заселена ще у 2-му тисячолітті до н.е. Тут виявлено сліди поселень бронзової доби та черняхівської культури. Перша писемна згадка про місто датується 1320 роком. У XVI столітті розпочалося будівництво кам’яного замку, який у 1630 році передали Ордену босих кармелітів. У 1642 році ченці звели костел Діви Марії, де нині зберігається Чудотворна ікона Матері Божої Бердичівської освячена Папою Римським. Цей храм став духовним центром регіону та популярним місцем паломництва.
Під час визвольної війни 1648–1654 років Бердичів захопили козацькі загони Максима Кривоноса, а місто неодноразово відвідував Богдан Хмельницький. У XVIII столітті Бердичів став важливим торгівельним і культурним осередком Східної Європи. Місцевий замок вважався одним із найпотужніших укріплень регіону, а кармелітська друкарня, що діяла з 1758 року, прославилася завдяки гравюрам Т. Раковецького та «Бердичівським календарям». Унікальна монастирська бібліотека, що містила 2041 видання XVI–XVII століть, нині зберігається в НБУВ як «Бердичівська колекція».
Бердичів як «Єрусалим Волині»
У XVIII–XIX століттях Бердичів був осередком єврейської культури, отримавши назву «Єрусалим Волині». Тут діяла одна з найбільших єврейських громад Східної Європи. Видатний цадик Леві-Іцхак, відомий як Бердичівський, був рабином міста наприкінці XVIII – на початку XIX століття. Його ім’я стало легендою в хасидських переказах. У XIX столітті єврейське населення складало до 80% мешканців міста. З Бердичева походять брати Рубінштейни – Антон і Микола, які заснували Санкт-Петербурзьку та Московську консерваторії відповідно. У місті також народився письменник Василь Гроссман, який описував гармонійне співіснування різних національностей у Бердичеві.
Сучасний Бердичів: промисловість, освіта, культура
Сьогодні Бердичів є важливим промисловим і культурним центром Житомирщини. У місті працюють 26 промислових підприємств, зокрема ВАТ «Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”» та пивоварний завод. Освітня сфера представлена 15 школами, політехнічним, педагогічним і медичним коледжами, а також музичною та художньою школами. Охорона здоров’я забезпечується територіальним медичним об’єднанням, дитячою та дорослою поліклініками, а також спеціалізованим шпиталем для ветеранів. Історія міської лікарні Бердичева за посиланням https://www.berdichev.biz/istoriya-berdychivskoi-miskoi-likarni-shlyakh-vid-knyazivskoho-zadumu-do-suchasnoho-medychnoho-zakladu/
Культурне життя міста багате. Спортивна інфраструктура включає стадіони, футбольні поля, басейн і клуби боксу та футболу. Туристи можуть зупинитися в готелі або відвідати одну з 25 архітектурних пам’яток, серед яких костел Святої Варвари, де вінчалися Оноре де Бальзак і Евеліна Ганська, та Свято-Миколаївський собор.
Туристичний потенціал
Бердичів приваблює туристів завдяки своїм історико-культурним пам’яткам, релігійним святиням і багатонаціональній спадщині. Монастир босих кармелітів, мавзолей цадика Леві-Іцхака та Бердичівський історико-культурний заповідник є обов’язковими для відвідування. Місто також відоме завдяки згадкам у творах Шолом-Алейхема та Менделе Мойхер-Сфоріма, що додає йому літературної слави.
Завдяки поєднанню багатої історії, розвиненої промисловості та туристичних принад Бердичів залишається унікальним осередком культури та історії України.
Фото Володимира Мельникова з мережі Фейсбук.
