Неоголошена війна продовжує вирувати на Сході України, забираючи життя наших хлопців, і як тут можна не згадати тих, хто всіляко сприяв її початку, розповсюджуючи проросійські погляди, називаючи учасників Революції Гідності «майданутими» та прославляючи Путіна, намагаючись залякати українців гаслами на кшталт прийдуть наші, ви всі тут кров’ю умиєтеся. На цих «шістках» ворожої пропагандистської машини лежить кров як загиблих під час ведення бойових дій мирних жителів, так і кров справжніх українських патріотів, які віддали своє життя, виконуючи поставлені завдання у зоні АТО. Їх потрібно карати, нищити та кидати за грати, а ще краще водити містами та селами, щоб вони могли поглянути у вічі тих, хто залишився без батька, втратив на війні сина чи чоловіка.
Надзвичайно прикро з того факту, що у місті Бердичеві, в якого АТО назавжди забрало кількох своїх мужніх та відважних синів, живуть ті, хто своїми діями сприяв агресії Російської Федерації, підтримуючи її війну з Україною, зрадивши свою державу та весь український народ. Зокрема четвертого та п’ятого серпня Бердичівським міськрайонним судом розглядалася справа двох молодих хлопців, бердичівлян Дмитра Васильця та Євгена Тімоніна по обвинуваченні в сприянні тероризму. Початок суду четвертого серпня розпочався з відвертого фарсу, який влаштували прихильники обвинувачених, мабуть для того, щоб показати, що «русские на войне своих не бросают». Були і плакати про свободу слова, і інші гасла, навіть перебіг судового засідання затягнувся аж до вечора, а тому суд було перенесено на п’яте серпня.
Втім, на наступний день ентузіазм у непроханих гостей міста Бердичева раптово зник, і на підтримку обвинувачених прийшло лише кілька осіб, одна з яких сказала, що вони сьогодні в малому складі, так як у інших немає часу по 350 кілометрів їздити. Тому оголошення рішення суду відбувалося практично у повній тиші та спокою – не приїхав навіть захисник обвинувачених. Один з тих, хто опинився на лаві підсудних, вів себе розкуто, посміхався та демонстрував невичерпний оптимізм, немов йому і не світить до 15 років позбавлення волі (саме такий термін передбачено чинним законодавством за сприяння терористичній діяльності). Його товариш тримався більш скуто, либонь не горів бажанням провести за гратами половину свого життя «во славу Руського міра».
Не дивлячись на те, що сторона захисту наполягала на закритті кримінального провадження та стверджувала, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, а докази являються недопустимими та мають бути вилучені зі справи, суд постановив відхилити дані вимоги. Так само не знайшло підтримки і прохання про зміни запобіжного заходу з утримання під вартою на будь-який інший – адвокати мотивували це тим, що обвинувачені співпрацювали зі слідством, мають постійне місце проживання і тісні соціальні контакти. Обвинувач же наполягав на продовженні запобіжної міри утримання під вартою, оскільки підозрювані могли скористатися своєю свободою для втечі, тиску на свідків, тощо.
Бердичівський міськрайонний суд колегіально виніс ухвалу стосовно обвинувачених у якості продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді утримання їх під вартою на два місяці (60 календарних днів). Одне з обґрунтувань суду – більш м’яка запобіжна міра не може застосовуватися до тих осіб, які обвинувачуються по даній статті Кримінального Кодексу України. Дата наступного судового засідання призначена на 12 серпня, о 14 годині 30 хвилин. Тож чекаємо на продовження розгляду по справі справжніх бердичівських сепаратистів.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′]
[ad id=’11152′]
Боже, что за идиотство происходит в нашей стране. Сажают за настройку ютуб-канала. Запретите интернет, позорники, законодательно, пусть на вас, весь мир смотрит, как вы страну свою любите, как ее жители вам дороги, как единства хотите и рознь не разжигаете.