Пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому.
Історія нашого народу – це війни та повстання, це сльози та перемоги, це незламність Байди та крилаті козацькі «чайки», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців та Героїв Небесної Сотні, це тисячі патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України, повідомляють Новини Бердичева з посиланням на Музей історії міста Бердичева.
У час, коли в нашій рідній Україні лунають постріли та проливається людська кров, ми по-особливому ставимося до тиші, спокою, миру …до пісні, нашої, української.
Такого тривожного і разом з тим героїчного року історія нашої незалежності ще не знала. Кожен українець відчув ціну самостійності, миру та спокою у воєнне лихоліття.
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові та чорної зради, країна довгої вікової героїчної боротьби за волю. Тож посиденьки біля каганця, це час для розваг та надії.
Єлизавета Лозова, виконавиця пісень Юлія Іщенко, ансамбль української пісні “Бердич” міського палацу культури та вся зала глядачів, яка перейняла пісенну атмосферу. Неперевершений переспів командами українських пісень, які розпочинаються на “Ой…”.
Всі гості заходу перетворилися на учасників музичного дійства: співали, переспівували, згадували свої колискові та родинні пісні, плакали під час виконання військово-патріотичних пісень та хвилини мовчання в знак вшанування світлої пам’яті загинувших Героїв.
Фото Олега Силки
