Кілька років тому ніхто і не думав, що Україна буде вести війну на своїй території з регулярною армією Російської Федерації, адже донедавна ми вважали ледь не братом свого могутнього сусіда, намагаючись не звертати увагу на його загарбницькі дії в інших країнах. І ось тепер частина нашої держави окупована агресором, а українці вимушені були взяти до рук зброю, щоб не дати ворогу заглибитися всередину країни. Встановлено блокпости, щоночі продовжуються обстріли позицій Збройних сил України, гинуть наші солдати. Так, за свою недалекоглядність та впевненість у власній безпеці зараз доводиться платити страшну та криваву данину, доводиться платити життям наших солдат. Між тим є серед українців ті, хто одразу називав Росію своїм ворогом, і закликав бити ворога на чужій землі, допоки він не прийшов на нашу. Та їх тоді не слухали.
Одним із таких людей був Валерій Бобрович, який 15 березня приїхав до міста Бердичева, що презентувати свою книгу «Щоденник сотника Устима». Захід проводився у актовій залі Бердичівської районної державної адміністрації, і зібрав значну кількість учасників, модератором заходу була Тетяна Філіонович. Можливо для багатьох бердичівлян і залишається невідомою постать Валерія Бобровича, проте це доволі відома людина не лише в Україні. Тож спочатку надамо невелику автобіографічну довідку.
Валерій Олегович Бобрович – український військовий діяч, керівник Головного штабу УНСО, заступник Голови партії УНА-УНСО, член Проводу партії. Народився 23 грудня 1951 року у місті Києві, в 1970 році закінчив училище Міністерства Морського флоту в Херсоні. У 1971 р. брав участь у В’єтнамській війні, нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Вже після участі у бойових діях закінчив Одеське вище інженерне морське училище (1978 рік). Тривалий час служив на флоті, звідки був звільнений за пропаганду націоналістичних ідей, являється одним із засновників УНСО.
На його рахунку – участь у декількох військових конфліктах. У 1992 році брав участь у Придністровському конфлікті, у 1992—1993 роках приймав участь у бойових діях на Кавказі як командир окремого батальйону УНСО «Арго». Нагороджений орденом «Вахтанга Горгасалі» ІІІ ступеня, являється почесним громадянином Грузії. У 2009 році в видавництві «Зелений пес» вперше була надрукована книга Валерія Бобровича «Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима». Саме її він і презентував читачам міста Бердичева.
Під час зустрічі з бердичівлянами Валерій Бобрович розповів, що його книга є по суті документальним твором, оскільки усі описані в ній події та люди – абсолютно реальні. Недарма вона називається «Щоденник сотника Устима», оскільки це саме щоденник, у якому зібрані думки, спогади та переживання. Більшість солдат з батальйону «Арго» які воювали з Валерієм Бобровичем в Грузії, зараз виконують бойові дії в зоні проведення АТО у складі 131-го окремого розвідувального батальйону УНСО, декотрих вже, на жаль, немає в живих.
Валерій Бобрович стверджує, що війна в Грузії розпочиналася так само підступно та віроломно, як і в Україні, і начебто велася за незалежність Абхазії, хоча насправді в так званій абхазькій армії з 6.5 тисяч солдат не нараховувалося навіть півтори тисячі абхазців, в основному там були російські солдати та найманці. І коли грузинська армія досягала деяких успіхів у бойових діях, в хід йшла регулярна російська армія. Український військовий стверджує, що росіяни ще під час грузинської війни виказували ненависть до українців, коли бачили їх шеврони, і відразу ж кричали у мегафон: «Хохлы, можете в плен не сдаваться, а то мы с вас живими кожу сдерем». І хлопці вірили, не здавалися…
Можна довго розповідати про виступ українського націоналіста перед бердичівською публікою, про його життя, про те, як сприймали їх героїчний вчинок грузини, і як з нерозумінням ставилися до них на рідній Україні. Можна зупинитися на описі боїв та подій за участю батальйону «Арго», проте краще просто прочитати книгу «Щоденник сотника Устима». Хоча б для того, щоб провести паралелі між війною у Грузії та війною на Сході України, порівнявши агресію Російської Федерації в ті часи, і зараз. Цю книгу варто прочитати навіть заради розширення свого світогляду, адже Антитерористична операція все ще триває, і кінцева мета ворога нам невідома і досі: чи зупиниться він на досягнутому, чи буде й надалі намагатися захоплювати українську територію, чи буде Донбас та Крим знову Українськими, чи так і залишаться у статусі тимчасово окупованих територій. Сумно, але зараз на наших очах і за участю українських солдат твориться нова історія Української держави, тож від усіх нас залежить, яким буде наше майбутнє. Не потрібно це забувати, і бути байдужими, марно думаючи, що нас обмине лихо. Воно вже тут, і так просто звідси не піде.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′] [ad id=’11152′]
