Ця несправедливість колись точно «доканає». Але що з нею можна зробити? Хіба що вийти на вулицю та кричати «караул»? Як мені не раз казали: «Це Україна, дєтка, це життя?» Та мать її за ногу таке життя. Не хочу я так жити.
Новий потік обурення на несправедливість виникає щодня. Вже хоч новини ці і не вмикай, і не читай, але все одно десь щось почуєш чи побачиш.
Цей новий держбюджет на 2015 р. просто всіх на вуха поставив. Як там за нього голосували, на п’яну голову чи здуру? Ціни на все ростуть майже не щоденно. Йдеш на базар і думаєш, що його купити поїсти аби не здохнути. Раніше думав аби прожити, вижити. А про саме життя взагалі мови не йшлося, ніколи. Плюс до всього виростуть комунальні послуги ну і т.п. Запитання лише одне: яким боком людина має за цю нещасну тисячу з копійками прожити? А ще ж треба одягтися, речі для побуту купити. Мінімалку ж вони не підіймають, бо грошей нема. У нас в країні ніколи нічого нема для людей. Лише бідуємо і тільки депутати жирують. Їм то звісно не зрозуміти, от і тикають пальцем, голосуючи за абищо, те, що писалося явно на хвору голову.
Не знаю, можливо, у них якась програма, знищити суспільство? Одних відправляють на війну, і ряди хлопців все більше рідіють. Дівчатам і так важко вибрати чоловіка, як не алкоголік, то гей. А що чекати в найближчому майбутньому?
І тільки говорять: «Треба буде затягнути пояса». Та з таким розкладом, вже просто не буде що затягувати чи точніше кого. І ось сидиш та думаєш над усім цим, і сльози навертаються на очі, і злість бере на всю цю «верхушку». Сльози, бо шкода самого себе, що доводиться терпіти. (Як казала Л. Костенко: «У нас така глибока чаша терпіння, що здається вже без дна»). Здається, що ще якась така «позитивна» новина і все – мозок вибухне.
І тут кінець… відправляє в нокаут стаття під назвою: «Нардепи вдвічі збільшили зарплату собі, членам Кабміну, працівникам Нацбанку, прокурорам і суддям». Ну звісно, головне себе не обділити і не образити. Ну що за несправедливість? От як тут реагувати адекватно? Хай би мали всі однакову зарплатню. Ото було б чесно. А так, що простолюду робити зі своєю тисячею чи півтори, дивитися на неї? Заплатити за квартиру (якщо знімаєш) і гризти батареї? Чи, як то кажуть ще, покласти зуби на полку. Ще можна взимку лід смоктати, а весною травку щипати. І взагалі, знову ж процитую Костенко: «Визначають нам прожитковий мінімум. Тобто – мінімум для прожитку. Навіть не для життя, для прожитку! Хто має право нам, людям, визначати мінімум? Ті, що собі призначили максимум?»
«Затягнути пояса, затягнути пояса».. одне тільки хочеться – затягнути їм… мотузка на шиї!
Разевська Юля
