Сьогодні 23 лютого, і це, мабуть, одна з найсуперечливіших дат, оскільки раніше в цей день на протязі кількох десятиліть відзначався «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту». Свято було встановлене ще у 1949 році, хоча насправді воно існує з 1922 року, правда тоді воно мало назву «День Червоної Армії і Флоту». Після розпаду Радянського Союзу в Україні День Збройних Сил України був встановлений постановою ВРУ 1993 року, і відтоді щорічно відзначається 6 грудня — в день ухвалення 1991 року закону України «Про Збройні Сили України». Що стосується 23 лютого, то у 1999 році воно було офіційно введено в Україні Указом Президента України «Про День захисника Вітчизни». Та з тих пір пройшло багато часу, а два роки тому ситуація в Україні кардинально змінилася.
У 1999 році ще ніхто не знав, що Україні доведеться воювати зі своїм начебто близьким сусідом та партнером – Російською Федерацією, яка спочатку анексувала Крим, а потім вирішила зазіхнути і на іншу частину території України, ввівши свої війська на Схід. На сьогоднішній день триває Антитерористична операція, гинуть українські солдати, вщент зруйнована не лише інфраструктура Донбасу, але й домівки мирних жителів, безліч жертв серед цивільного населення, а на тимчасово окупованих територіях окрім регулярних військ Російської Федерації діють банди збройних угрупувань. Окрім того, незаконні самопроголошені республіки ЛНР і ДНР підтримуючи Росію, оголосили 23 лютого вихідним святковим днем, і відзначають його як День Захисника Вітчизни.
У зв’язку з цими подіями свято 23 лютого в Україні було офіційно скасовано указом Президента України Петра Порошенка 14 жовтня 2014 року, натомість замість нього запроваджено День захисника України, який відзначається 14 жовтня. Це не являється днем Збройних Сил України, це день усіх тих, хто зі зброєю у руках став на боротьбу з ворогом, це день справжніх українських патріотів, які заслужили його своєю кров’ю. Це день усіх, хто не бажає відмічати свято агресора, хто прагне позбутися нав’язаного нам радянського минулого, хто хоче жити на своїй землі у вільній, незалежній Україні.
Проте сьогодні, 23 лютого, я, як громадянин, як журналіст, та в першу чергу як демобілізований військовослужбовець, був неприємно вражений. Неприємно вражений жителями мого рідного міста Бердичева, які незважаючи на війну, ходили, посміхалися і поздоровляли один одного з 23 лютого. З Днем захисника Вітчизни. Поздоровляли не лише тих, хто служив за радянських часів та не потрапив під жодну з хвиль мобілізації, поздоровляли навіть молодь. І мене в тому числі. Я думаю, так само неприємно був би вражений кожен з наших учасників АТО, які отримали травми, контузії, провели багато часу в шпиталях після поранення, під кулями витягали з бою своїх поранених друзів а потім плакали на похоронах героїчно загинувших товаришів.
Бердичівляни, я Вас не розумію. Кажу це чесно і відверто. Чи Ви не розумієте, що у нас в державі йде війна? Чи Ви не розумієте, з ким ми воюємо і на території якої держави Ви живете? І не кажіть про те, що давали військову присягу на вірність Радянському Союзу – такої держави вже немає, Ви живете в Україні, Ви – українці, тож повинні захищати саме її. І те, що Ви ніколи не були в лавах ЗСУ (стосується людей більш поважного віку) не означає, що тепер не маєте ніяких обов’язків перед Україною. Невже у випадку тотальної загрози будете стояти осторонь, коли російські війська будуть стояти десь під Бердичевом, обстрілюючи з ГРАДів ваші домівки, вбиваючи ваших дітей?
Не всі з нас народилися солдатами, не кожен це вміє, однак підтримати свій народ навіть не на полі бою, а простою даниною пам’яті тим, хто загинув за Ваше мирне і безтурботне життя Ви що, не можете? Не можете відмовитися від свята ворога? Заради загиблих, заради отримавших каліцтво, заради тисяч мирних українців, що стали випадковими жертвами артилерійських обстрілів? Дивлячись на таких людей, я розумію, що війну, яка Вас не торкнулася, ви не вважаєте своєю. Вам просто байдуже на те, що відбувається за кілька сотень кілометрів від вашої домівки, байдуже на те, скільки ще ваших сусідів, друзів чи племінників загине. Аби Вас не чіпали. А Ви будете і надалі ходити, поздоровляти один одного зі святом ворога…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
[ad id=’11619′]
[ad id=’11152′]
