Поставити на коліна велику й вільну європейську країну за якихось 3-4 дні… Натягнувши вже заготовлену парадну форму, переможно пройтися «второй армієй міра» Хрещатиком… Потопати у квітах та обіймах вдячного «братського народу»…
Сталося зовсім не так, як гадалося. Сьогодні – 150-й день війни. Всі, здається, зрозуміли, що мета у ворога одна – винищити українство як таке. Він намагається щедро сіяти навколо смерть та страх. Бездумно платить за це смертями тієї самої «другої у світі».
Та Україна живе. Живе Бердичів і бердичівська громада. Кожна наша втрата робить нашу рішучість ще більш полум’яною. Щоразу болить, як вперше, коли дивишся на згорьованих батьків, дружин, чоловіків, дітей. Та лише міцнішає віра в наших Захисників, віра у Перемогу. І, як би про те не фантазував агресор, не зникає бажання жити. Жити в Україні, жити Україною.
Україною продовжує жити і наша громада. Працюємо, допомагаємо нашому війську і тим, хто зупинився у Бердичеві, рятуючись від окупантів. Намагаємося цікаво організувати та провести дозвілля.
І що дуже важливо – у місті одружуються та народжують дітей. За перші 6 місяців цього року на світ у Бердичеві з’явилися 337 дівчаток та хлопчиків. А на весільний рушник ступили 422 закохані пари. Люди вірять у силу свого війська, у свої власні сили, у те, що святкуватимуть перемогу й радітимуть миру. Чим доводять просту істину: життя непереможне!
Бердичівський міський голова Сергій ОРЛЮК
