Трагедія, що повторюється: у Бердичеві маленького першокласника вдруге довелося рятувати від власних батьків
Вчора, 19 листопада, вже після робочого дня, члени виконавчого комітету Бердичівської міської ради зібралися на термінове засідання. Єдине питання порядку денного боліло всім – доля хлопчика, чиє життя знову опинилося під реальною загрозою.
Вікторія Осіпова, виконуюча обов’язки начальника Служби у справах дітей, ледве стримувала сльози, розповідаючи про те, що довелося побачити її колегам.
Ще у 2023-му органи опіки судилися за позбавлення цих батьків прав на дитину. Тоді суд відмовив. Хлопчик майже рік провів у житомирському обласному реабілітаційному центрі для дітей, де його нагодували, одягнули, оточили турботою. Потім – повернення додому. І ось знову той самий кошмар.
Останні місяці школа б’є на сполох: дитина систематично не з’являється на уроках. Без жодних пояснень, без довідок. Соціальні працівники та педагоги буквально оббивали пороги неблагополучної оселі. Мати щоразу клялася: «Завтра піде, все виправимо». Але обіцянки залишалися порожніми.
Коли двері таки вдавалося відчинити – картина вражала до глибини душі. Холод, бруд, порожній холодильник. Малюк, худий і зляканий, годинами сидить на підвіконні, чекаючи когось, хто ніколи не приходить вчасно. Продукти харчування відсутні повністю. Під час одного з останніх візитів у квартирі знаходився незнайомий чоловік, а дитина, як і раніше, була голодною, неохайною і не відвідувала заняття.
«Це не просто недбалість, це пряма загроза життю і здоров’ю дитини, – наголосила Вікторія Осіпова. – Ми не могли більше чекати. Кожний день у таких умовах – це ризик непоправного».
Виконавчий комітет одноголосно ухвалив рішення про негайне відібрання хлопчика та поміщення його до безпечного місця. Тепер Служба у справах дітей готує новий позов до суду – цього разу з вимогою остаточно позбавити батьківських прав.
Історія, від якої хочеться кричати. Історія, яка вкотре нагадує: поки одні батьки віддають останнє, аби їхня дитина була щасливою, інші байдуже руйнують найцінніше – дитяче життя. Сподіваємося, цього разу система захисту дітей спрацює до кінця і маленький бердичівлянин більше ніколи не повернеться туди, де замість любові – лише біль і голод.
