Що повинно об’єднувати митця та політика сьогодні? Найголовніше – задовільнити попит аудиторії на позитивні емоції від авторської творчості. Це стосується не тільки своїх родичів, друзів та бізнес-партнерів, але й іншої публіки, що зібралася в аудиторії.
Тож виступ у залі засідань Бердичівської міської ради відомого у Бердичеві політика, ексдепутата та експершого заступника міського голови Бердичева Романа Левицького на тему «Врятуємо ДАБК і я на білому коні» з декламуванням улюбленої притчі Василя Мазура, повинен був показати велич групи активних бердичівлян на чолі з Романом Левицьким та ницість депутатів та чиновників міста. Раніше пан Романе знімав відеоролики про політику, але вчора вирішив випробувати себе у другому амплуа.
Наскільки пан Роман виконав творчий задум невідомого натхненника, дай Боже здоров’я Василю Костянтиновичу, розглянемо у нашому критичному огляді.
The Show Must Go On
Чим дуже сильно відрізняється творчість митця та політика, так це гонорар. Якщо у митця схема проста – зацікав людей своєю особою, продай квитки, виступи, отримай гонорар, то у політиків зовсім по іншому. По-перше, схема дуже довга – зацікав людей своєю особою, виступ, виступ, виступ (і все безкоштовно – авт.), застав їх повірити, що ти саме той, хто змінить їх життя, потім оберись на керманича громади, а вже потім гонорар.
Ще один момент. Політик не може виступати просто так, а тільки стосовно важливих для міста проблем, щоб електорат бачив, як він себе не береже і тільки про людей думає. І ось привід знайшовся – у Бердичеві на депутатській комісії з бюджету було порушено питання доцільності існування відділу державного архітектурно-будівельного контролю міської ради. Депутати дали чиновникам доручення вивчити доцільність існування цього відділу у структурі виконкому, а у разі потреби – винести на розгляд депутатів питання його ліквідації.
Депутати на своїх засіданнях дають багато доручень чиновникам, по деякім з них приймаються рішення на сесіях, деякі зникають з порядку денного після отримання членами комісій інформації, що вказує на помилковість бачення процесу з боку депутатів. Це робочі моменти місцевого самоврядування, не більше.
Але з запитом депутатів про можливість ліквідації ДАБК все було не штатно. Чому саме з ДАБК, питання до конспірологів та політичних гравців. Але факт у тому, що замість стандартного звіту про роботу відділу ДАБК для членів депутатської профільної комісії з бюджету, щоб вони могли оцінити доцільність роботи відділу та рекомендувати колегам своє бачення розвитку подій, з’явився проєкт рішення депутатів міськради про ліквідацію відділу ДАБК(…).
Коли депутати з бюджетної комісії ознайомилися зі звітом начальника відділу ДАБК про роботу відділу, вони впевнилися у доцільності його існування та своїм голосуванням не підтримали винесення відповідного рішення на засідання депутатів, як такого, що не відповідає інтересам громади. Так саме зробили депутати ще декількох профільних комісій на свої засіданнях. На погоджувальній раді рішення одноголосно було знято з розгляду на сесії. Але… The Show Must Go On!
Роман Левицький: Врятував ДАБК, врятує й Бердичів!
Не для кого не секрет, що Роман Левицький планує йти на вибори міського голови Бердичева і мріє розбудувати місто та покращити життя мешканців громади. Про це мріють ще мінімум 15 кандидатів, але побачити інформаційний привід у можливій ліквідації відділу, щоб нагадати про себе, як політичного лідера, зміг тільки Роман Левицький. Тож коли він отримав інформацію, що депутати дали завдання чиновникам розглянути питання доцільності існування відділу ДАБК, він та його колеги вирішили стати на захист цієї важливої структури. Було підготовлено відповідний лист від 50 підприємців міста, у якому підписанти закликали представників місцевого самоврядування не робити цього. Пан Левицький написав свій виступ для його оголошення під час сесії та мобілізував бізнесменів на похід до міської ради на сесію.
Але питання ліквідації відділу ДАБК знімають з розгляду, захищати по факту нема чого. А робота командою пана Левицього проведена, люди мобілізовані на похід у раду, виступ написано…
Коротко про важливе
Роман Левицький з колегами прийшов на сесійне засідання. Далі про події очами відомого бердичівського журналіста та поціновувача політичного мистецтва, Олександра Доманського. Ось що він побачив:
«Коли ж Левицький став за трибуну для виголошення своєї промови, то сказав наступне: «Сьогодні ми, приватні підприємці разом із представниками середнього бізнесу, прийшли висловити свою думку щодо ліквідації ДАБК… Підприємці й бізнес — це не тільки основне джерело надходжень до бюджету, але й розвиток нашого міста, тому що вони вкладають власні кошти у будівництво, створюють робочі місця і роблять його красивим. Прохання не ставити їм перепони, а дати можливість вільно працювати».
Він зазначив, що якщо раніше міська влада будувала, то сьогоднішня влада ліквідовує: садочки, школи й бібліотеки, а тепер хоче ліквідувати й цілий відділ. Підприємець звернувся до чиновників та тих, хто впливає на питання закриття ДАБК, та закликав не руйнувати те, що дійсно допомагає у роботі.
Закінчив свою промову Левицький старим єврейським анекдотом чи то притчею про те, що не завжди все буде добре у тих, хто сьогодні впіймав щастя за бороду. Тим самим натякнувши присутнім краще замислюватися про наслідки прийнятих рішень».
Як відомо, після пана Домаського і його гострого-справедливого ока рідко є що додати, тож ми акцентуємо на творчості та лише на творчості пана Левицького. Зрозуміло, що політичній.
Виступ непоганий, але є деякі зауваження
По-перше, захищати те, чому ніщо не загрожує, політично неграмотно. Виборці можуть подумати, а чим цей Левицький краще інших, якщо на пустому місці побачив неіснуючу проблему й успішно переміг її. Так, серед бердичівських виборців багато людей які не витрачають час на вивчення суті проблеми, проте робити ставку тільки на них неправильно.
По-друге. Серед радників пана Романа повинні бути люди старшого віку, які пам’ятають рішення попередніх каденцій, а не тільки молодь. У політиці багато хто бреше, але ж ви не такий. Ось як би пан Роман спитав у Василя Мазура, чи закривала раніше міська влада дитячі садочки, то він би показав на будівлю біля входу до м’ясного павільйону, будівлю колишньої податкової міліції та ще декілька будівель, які сьогодні, дякувати Богу, належать справжнім патріотам нашого міста. Крім того, біля пішохідного мосту можна подивитися на руїни школи, яку «не закрили». Тож до творчості треба ставитися більш відповідально, а то скажуть що брехун.
По-третє, у політиці не завжди два рази спрацьовує один й той же прийом, а те – що гарного виходить в одного, в іншого схоже на пародію. Я чув притчу, що пан Левицький продекламував у міськраді, особисто з уст великого політика (це не стьоб, я дійсно так вважаю – авт.) Василя Мазура мінімум чотири рази. Тільки у Василя Костянтиновича це звучало природньо та повчально, а пан Левицький її використав як погрозу, що не притаманно єврейській творчості. Мені здається, що він політично більш агресивний ніж Василь Мазур, тож можливо йому у своїх виступах є сенс використовувати творчість братів Грімм чи скандинавську міфологію…
У 2017 році ми розповідали про кадрові чистки у Бердичівському міськвиконкомі, коли Василь Мазур звільнив начальника ДАБК. А у 2018 році у місті Бердичеві Василем Мазуром був призначений новий начальник відділу державного архітектурно-будівельного контролю – Зозуля Світлана Миколаївна.
Крім того, 3 листопада 2020 року ми розповідали, що Роман Левицький пішов зі влади. Про це проголосували депутати Бердичівської міської ради під час сесійного засідання сьогодні. Після розгляду питання захворюваності на Ковід-19, депутати розглянули питання про звільнення першого заступника міського голови Бердичева Романа Левицького.
