Четвертий фестиваль традиційної української кухні в селі Гальчин став справжнім магнітом для любителів автентичних страв і етнічних розваг. Під тінню історичної садиби видатного письменника та дипломата Михайла Чайковського (відомого як Садик-Паша) тисячі відвідувачів насолодилися унікальним білим борщем, майстер-класами з народних ремесел і фольклорними перформансами.
Цей етногастрономічний захід не лише популяризує регіональну кулінарну спадщину, а й сприяє розвитку туризму в Бердичівському районі, перетворюючи тихе село на центр культурного дозвілля.
Історичний фон і підготовка до свята
Гальчин, маленьке село в серці Гришковецької територіальної громади, має багату історію, пов’язану з постаттю Михайла Чайковського — революціонера, автора та авантюриста XIX століття, який народився тут у 1804 році. Колишня шкільна територія, де зараз розташований музей присвячений його спадщині, перетворилася на ідеальне місце для фестивалю.
Організатори, натхненні успіхом попередніх років, підготували простір просто неба, де кожен міг відчути дух поліської гостинності.Цей фестиваль став не просто кулінарним ярмарком, а й платформою для популяризації локального туризму, де гості з Бердичева, Житомира та сусідніх регіонів могли відкрити для себе автентичні рецепти поліської кухні.
Атмосфера етноярмарку та кулінарні хіт-паради
Головним “героєм” події, як і завжди, став білий борщ — унікальна страва на основі ферментованого цукрового буряка, яка символізує гастрономічну ідентичність Гришковецької громади. Черги до столів господарів з Гальчина та сусідніх сіл тягнулися найдовші, адже цей кремовий суп з хрусткими овочами та сметаною не залишив байдужим нікого. “Це не просто їжа — це шматочок нашої історії, який ми несемо в серці”, — ділиться враженнями одна з учасниць, місцева жителька.
Навколо майданчика розкинувся колоритний ярмарок народних умільців: майстри з Бердичівщини та Житомирщини пропонували вишивані сорочки, глиняний посуд, дерев’яні іграшки та інші зразки українського хендмейду. Такі етнографічні елементи додали святу автентичності, перетворивши його на справжній фестиваль української культури та ремесел.
Столи з наїдками та напоями від старостинських округів Гришковецької громади та запрошених колективів з інших частин Житомирщини вражали різноманітністю: від горохових пиріжків і шурпанів до мартижанників і домашніх компотів. Гості могли скуштувати не лише борщ, а й інші традиційні страви поліської кухні в імпровізованій корчмі чи ятках.
Розваги, музика та родинний відпочинок
Центральна сцена майданчика перетворилася на арену для безперервного етномарафону: фольклорні ансамблі з Бердичівщини та Житомирської області чергувалися піснями, танцями та інструментальними номерами протягом усього дня. Бердичів представив лише молодіжний вокальний колектив Бердичівської міської лікарні — їхній виступ особисто супроводжував головний лікар, що додало події нотку солідарності.
Ранковий дощик не зіпсував настрій — навпаки, свіже осіннє повітря робило атмосферу ще приємнішою. Організатори з тюків соломи та сіна спорудили не лише сидіння для глядачів, а й креативні фотозони, які не пустували ні хвилини. “Стояти в черзі за борщем — суцільне задоволення, коли навколо ллється жива українська музика!” — жартують відвідувачі. Паралельно гості заглядали до музею Михайла Чайковського, розміщеного в адаптованій старій школі, де дізнавалися про життя видатного земляка — від його революційних пригод до дипломатичної кар’єри в Османській імперії.
Виклики та подяки: від спадщини до майбутнього
Серед позитиву не оминули увагою й болісну тему — недобудований двоповерховий шкільний комплекс, символ радянських амбіцій, який так і не завершили. У 2010-х роках навіть маленької школи в садибі Чайковського не вистачало учнів, що відображає демографічні зміни в регіоні. Така рефлексія додала фестивалю глибини, нагадуючи про необхідність збереження культурної спадщини Житомирщини.
Усі гості дякували Ірені Лісовій — голові Гришковецької громади, яка з 2019 року докладає зусиль для розвитку локального туризму та гастрономічних традицій. Її ініціатива перетворила “Білий борщ і не тільки” на щорічну подію, що об’єднує громади Бердичівського району. “Дякуємо за цей смачний місток до наших коренів!” — лунало з уст учасників.
Цей фестиваль не лише поповнив скарбницю регіональних подій, а й став прикладом, як етнотуризм і українські страви можуть стимулювати економіку сіл. Наступного року чекаємо ще більше гостей — Гальчин уже готовий до нових гастрономічних пригод!
