Цього року 14 грудня Україна відзначає тридцяті роковини з дня закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, та його прийняття в експлуатацію (14.12.1986 р.), що фактично ознаменувало завершення боротьби людства з радіацією та її приборкання задля безпеки цілого світу, повідомляє портал Новини Бердичева.
Це, без сумніву, знаменна дата не лише для України і міста Бердичева та району, звідки на ліквідацію наслідків аварії було кинуто майже сімсот осіб (приблизно триста з них сьогодні вже покинули цей світ), а й для усього світу. Тому 14 грудня спочатку неофіційно отримало назву День ліквідатора, а вже згодом, в 2006 році День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був офіційно закріплений як пам’ятна дата Указом Президента України.
У місті Бердичеві цей день традиційно відзначають проведенням мітингів та покладанням квітів. Спочатку до пам’ятної стели «Вони врятували світ», який знаходиться поблизу пожежної частини по вулиці Петровського, 17, а 24 квітня 2015 року по вулиці Вінницькій, 45 відкрито пам’ятник загиблим при ліквідації аварії на ЧАЕС. Цього року, коли Україна фактично відзначає тридцяті роковини з дня будівництва саркофага, бердичівські ліквідатори зібралися біля пам’ятника своїм загиблим товаришам, щоб вшанувати їх світлу пам’ять.
Були присутні начальник професійного пожежного посту №39, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Іван Осіпчук, безпосередній ініціатор і спонсор будівництва пам’ятника Олександр Нехворовський, депутат Бердичівської міської ради Володимир Пономарчук, депутат Житомирської обласної ради Ігор Романський та кілька безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ось і все. Більше нікого не було, лише у підніжжя пам’ятника стояв кошик квітів з символічним надписом «Від громадськості міста Бердичева».
Аж ніяк не розраховував на таку неповагу один з ліквідаторів аварії Іван Осіпчук: «Для мене це все сталося наче вчора. Сьогодні така дата, все-таки 30-ті роковини, я думав, що вони пройдуть бурхливіше, буде задіяно більше людей, більше ліквідаторів. Все-таки 29 листопада наділи саркофаг, в якому приймали участь біля 40 держав-спонсорів.
І раз ці люди допомагають, то ми, навпаки, повинні ще більше думати про наших людей-ліквідаторів. В Бердичеві з 76 підприємств було відправлено біля 700 людей, з них 300 чоловік на сьогоднішній день вже немає. Якщо рахувати, то з квітня місяця по вчорашній день в нас пішло з життя 13 чоловік: 9 чоловік друга категорія, 3 чоловіка – перша категорія, один чоловік – третя категорія.
Я думаю, що таких людей потрібно пам’ятати, адже вони віддали своє життя і здоров’я». Чоловік каже, що був свідком того, як о 9.45 до пам’ятника по вулиці Вінницькій під’їхали міський голова Василь Мазур, секретар Бердичівської міської ради Юлія Лефтер та заступник міського голови Валентина Адаменко, поклали корзину квітів до пам’ятника та й поїхали собі. А як же ж люди, які сюди прийшли?
Правда, через деякий час міський голова зі своєю свитою все ж приїхав до пам’ятника, щоб разом з чорнобильцями покласти квіти до монументу, однак по приїзді він розпочав свою розмову з ліквідаторами словами, що ось бачите, ніхто не прийшов, бо люди потроху починають забувати події тих років, адже одна трагедія змінюється іншою, яка є більш сучаснішою, маючи на увазі події в АТО. Потім – двадцятихвилинний монолог про псевдо-ліквідаторів, які не мають ніякого відношення до аварії, та розмови про інші наболілі проблеми чорнобильців, щоб хоч якось відволікти увагу від головного: чому він приїхав до пам’ятника та швиденько звідти поїхав?
А ситуація виглядає приблизно так. Міська влада навмисне широко не анонсувала проведення даного заходу, прагнучи провести його без мітингів та зібрання громадськості, обмежившись покладанням квітів. Як зрозуміли представники окремих ЗМІ, ніхто не повідомляв про проведення заходу і самих ліквідаторів, зібратися біля пам’ятника – то була їх власна ініціатива. Депутати міської та обласної ради приїхали сюди теж без попередження, за власним бажанням, прочитавши повідомлення на офіційному порталі міста Бердичева.
Тому присутність біля монумента чорнобильців стала для них несподіванкою, а про те, що біля пам’ятника чекають ліквідатори, чиновники дізналися лише з дзвінка для секретаря Бердичівської міської ради Юлії Лефтер, зробленого кимось з присутніх людей. Саме це змусило представників влади швиденько розвернути автомобілі, купити квіти і повернутися до пам’ятника (де вже стояв покладений ними раніше кошик квітів), щоб уникнути скандалу.
Вражає цинізм, з яким влада відноситься до тих людей, які поклали своє здоров’я, а дехто навіть і життя, просто рятуючи світ від радіаційної чуми, яка б завдала непоправної шкоди усьому людству. І сьогодні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ми відзначаємо словами, що все «міняється». Невже так важко приділити кілька хвилин тим, кому усі ми завдячуємо життям? Невже так важко вшанувати пам’ять ще зовсім молодих хлопців не лише з України чи Бердичева, а й з усієї території колишнього Радянського союзу, яких кинули в радіаційне пекло навіть без необхідних засобів захисту, і вони мужньо виконали свій обов’язок, проявивши сміливість, відвагу та героїзм. І через тридцять років ми говоримо, що то ж була така дрібниця – врятувати світ…
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
