Цього разу сумна звістка про загибель українського захисника сколихнула Бердичівський район Житомирської області, зокрема Швайківську громаду. Тут, у рідному селі, попрощалися з відважним сержантом і бойовим медиком Олександром Курячим – люблячим членом сім’ї, надійним товаришем по зброї та щирою людиною, яка завжди випромінювала тепло.
Церемонія прощання з полеглим Героєм відбулася 20 вересня, де громада створила живий ланцюг пошани, встеливши шлях квітами та зросивши сльозами пам’яті про воїна, що повернувся додому назавжди. Олександру Курячому, чиє життя обірвалося на злеті, назавжди лишилося 24 роки, ніби дозрілий плід, зірваний передчасно вітрами війни…
Майбутній оборонець Батьківщини з’явився на світ 27 травня 2001 року в селі Райки, а згодом родина оселилася у Швайківці, де минали його дитячі та юнацькі роки. У місцевій школі згадують Олександра як життєрадісного, відкритого хлопця з сильним почуттям справедливості та доброти, що завжди вирізняло його серед однолітків. Саме ці риси спонукали молодика обрати шлях у сфері правопорядку: він здобув освіту в академії в Чернігові, а потім працював у Райківській виправній колонії та бердичівській установі виконання покарань.
Рішення стати на захист рідної землі в часи повномасштабного вторгнення виявилося для нього усвідомленим кроком. 2 лютого 2023 року Олександр уклав контракт зі Збройними Силами України, обійнявши посаду сержанта в військовій частині А4765, зокрема в 3-й самохідній артилерійській батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону. За свою службу на фронті російсько-української війни він неодноразово отримував престижні державні нагороди від Президента України та Міністра оборони, стаючи прикладом для побратимів серед полеглих солдатів і живих героїв ЗСУ.
«Олександр вирізнявся незламним духом і безмежною чуйністю. Як справжній бойовий медик, він неодноразово рятував життя товаришів по зброї, залишаючись відданим присязі та ідеалам українського народу до останнього. У наших спогадах він назавжди залишиться джерелом натхнення, людиною, яка щедро ділилася посмішками та підтримкою з усіма навколо», – поділилася думками секретар сільської ради Ольга Гусар під час церемонії.
Трагедія спіткала родину 2 вересня, коли під час виконання бойових завдань на Донецькому напрямку Олександр Курячий потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Воїна доправили до лікарні імені Мечникова в Дніпрі, де фахівці вісім днів самовіддано боролися за його життя, але 10 вересня серце мужнього захисника зупинилося назавжди…
На церемонію прощання з фронтовим героєм зібралися місцеві жителі, побратими з підрозділу, шкільні друзі, однокласники та близькі, аби розділити з сім’єю нестерпний біль утрати та вшанувати пам’ять про полеглого воїна. Вони йдуть у вічність – найсміливіші та найчистіші душею. Олександр Курячий став одним із таких, його звитяга ввійшла в літопис української історії як втілення честі, відваги та безмежної любові до Батьківщини. Низько схиляємо голови в скорботі та подяці перед меморіалом воїнів. Вічна слава та шана Герою!
