Валентина Ратушинська: режисерка, педагог та натхненниця

Валентина Ратушинська Бердичів: режисерка «Трамвайчика» та лауреат «Homo Ludens»

В Бердичеві є людина, завдяки якій десятки дітей та підлітків закохуються в театр і відкривають у собі справжні таланти. Знайомтеся — Валентина Володимирівна Ратушинська, режисерка, педагог та натхненниця, яка вже понад десять років очолює один із найяскравіших творчих осередків міста.

Шлях до сцени: від студентки до майстра

Валентина Володимирівна закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (тоді ще інститут імені Корнійчука). З червня 2013 року вона керує зразковим театральним гуртком «Трамвайчик» при Центрі позашкільної освіти імені О. Разумкова та народним ткатром у Бердичеві. Але її внесок у культурне життя Бердичева набагато ширший — вона ставить вистави в Бердичівському музично-драматичному театрі на Європейській, працює з дорослими акторами, постійно шукає свіжі ідеї та сучасні форми.

За ці роки Валентина Ратушинська виростила цілу плеяду молодих артистів, багато з яких уже виступають на професійних сценах або просто несуть любов до театру все життя.

Фріда

У Бердичеві вистава «Фріда» — це справжня легенда місцевого театру. Її поставили в Музично-драматичному театрі на Європейській ще на початку 2019 року, і відтоді вона залишається однією з найяскравіших сторінок культурного життя міста.

Як усе починалося: прем’єра до річниці театру

Театр на Європейській відродили після довгої перерви — будівлю відреставрували, підняли з руїн, і вже в січні 2019-го він святкував першу річницю роботи. Саме тоді вирішили вдарити на повну: прем’єра містичної драми у двох діях «Фріда» за однойменним романом Марини Гримич. Зібрали величезну трупу — близько 50 акторів різних поколінь, плюс духовий оркестр, народний хор. Зал був забитий під зав’язку, аншлаг на прем’єрі 13 січня 2019-го, а вже за тиждень — додатковий показ 19 січня.

Режисеркою-постановницею стала Валентина Ратушинська (вона ж адаптувала книгу в сценарій), разом з нею працювала Анастасія Сердюк. Це був не просто спектакль — це була справжня подія для Бердичева.

Про що вистава та чому вона так чіпляє

Сюжет розгортається навколо історії одного єврейського двору в Бердичеві. Через долі звичайних людей — сусідів, родичів, знайомих — проходить ціле півстоліття: від довоєнних часів до сучасності. Тут є містика, гумор, біль, ностальгія, любов і втрати. Фріда — це центральна героїня, навколо смерті якої і закручується вся дія: багата киянка кидає все й мчить до Бердичева, дізнавшись про її смерть, і далі розгортається ланцюжок спогадів, таємниць і відкриттів.

Вистава розповідає про:

• Багатонаціональний Бердичів — євреї, українці, поляки, їхнє спільне життя;
• Як історія міста відбивається в долях простих людей;
• Пам’ять, спадщину, корені — теми, які завжди близькі бердичівлянам.

Саме тому «Фріда» стала такою рідною для глядачів: це не просто про книгу, а про наше місто, наших бабусь-дідусів, про те, що було і чого вже не повернути.

Ювілейні покази та гості з Києва

У травні 2019-го відбулася особлива, ювілейна вистава — п’ята за рахунком. На неї приїхала сама Марина Гримич, авторка роману. Вона сиділа в залі, дивилася на сцену й не могла стримати емоцій. Пізніше письменниця написала, що це «бомба»: відреставрований театр, повний зал (навіть гальорка), десятки акторів, оркестр, хор — і все це за її текстом у її рідному (за духом) Бердичеві.

«Це просто бомба. Невже оце все написала я?» — поділилася Марина Гримич після показу.

Вистава ввійшла в репертуар театру надовго, її згадують поряд з іншими хітами: «Чоловік з Рангуна», «Треба дожити до завтра», «Крупний виграш або 200 тисяч».

Чому варто згадати про «Фріду» саме зараз

Минуло вже понад 7 років, але вистава досі жива в пам’яті бердичівлян. Вона показала, на що здатний місцевий театр, коли збираються талановиті люди, натхненний режисер і любов до свого міста. Плюс — це один із найкращих прикладів, як література (роман Гримич) оживає на сцені саме там, де відбувається дія.

Якщо ви фанат бердичівського театру, історії міста чи просто любите щирі, душевні постановки — «Фріда» точно заслуговує на увагу. Можливо, колись її знову повернуть на сцену — бо такі вистави не старіють.

Ратушинська: чому її називають «душею театру Бердичева»

Вона не просто ставить вистави — вона створює атмосферу, де діти та дорослі відчувають себе вільно, творчо й захищено. Репетиції проходять у теплій, дружній обстановці, а результат — завжди яскравий і щирий.

Ось що найчастіше відзначають про її роботу:

• Постійне оновлення репертуару — від класики до сучасних п’єс;
• Вміння розкривати акторський потенціал навіть у найскромніших вихованців;
• Участь у фестивалях, конкурсах і гастролях по області та за її межами;
• Створення глибоких, емоційних літературних образів;
• Систематичне підвищення власної кваліфікації — майстер-класи, семінари, нові техніки.

Учасники гуртка відповідають їй взаємністю: працюють сумлінно, з ентузіазмом втілюють найскладніші режисерські завдання й підтримують один одного.

Тріумф 2025 року — лауреатство за «Психів»

Минулий рік став особливо вдалим. Прем’єрна вистава «Психи» (яку Валентина Володимирівна поставила разом із колективом) здобула почесне звання лауреата Відкритого театрального фестивалю «Homo Ludens» («Людина, що грає»). Після перемоги виставу показали на великій сцені Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера — це вже справжній рівень обласного визнання.

Коротко про досягнення Валентини Ратушинської в таблиці

Така робота — це не лише про нагороди. Це про те, щоб у Бердичеві росли творчі, впевнені в собі люди, які люблять мистецтво й вміють його створювати. Валентина Володимирівна впевнена: «Театр — це не просто гра на сцені. Це спосіб зрозуміти себе й світ навколо. Коли бачиш, як дитина розкривається, перестає боятися, починає говорити голосом свого героя — це і є найбільша нагорода. Ми разом створюємо маленькі дива щодня.»

Бердичів може пишатися такою режисеркою й педагогинею. Дякуємо за натхнення, за те, що робите наше місто яскравішим і душевнішим!