Швайківська громада вшанувала добровольців. 14 березня 2025 року у Швайківській громаді вшанували воїнів-добровольців – людей, які, не будучи професійними військовими, у критичний для України момент добровільно стали на її захист. Жителі зібралися біля Алеї пам’яті, щоб схилити голови перед тими, хто віддав життя за Батьківщину. Цього дня Алея поповнилася портретами двох полеглих земляків – Олексія Ковальчука та Олександра Юрчука, чиї імена назавжди увійшли в історію громади.
З молитвою, словами вдячності та скорботи громада згадала своїх героїв. Портрети загиблих стали символом пам’яті й відповідальності перед тими, хто не повернувся. Їхні історії – це не лише імена, а й долі, які бережуть рідні, побратими та всі, хто їх знав. Захід підкреслив значення добровольчого руху, який голова Швайківської громади Габріел Мкртчян назвав сучасним втіленням козацької звитяги.
«Українські добровольці – символ самопожертви та героїзму. Нехай Господь оберігає кожного воїна й дарує їм захист. Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну. Вічна їм пам’ять і слава», – звернувся до присутніх Габріел Мкртчян.
Слова співчуття та подяки також висловили староста села Райки Наталія Войнівська та начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури й туризму Жанна Карпенко. Вони наголосили, що війна забирає найкращих, залишаючи глибокі рани в серцях громади.
Олексій Ковальчук народився в Бердичеві, навчався у 7-й школі та професійному будівельному ліцеї. Згодом обрав військову службу, підписавши контракт, і став артилеристом у 30-й окремій механізованій бригаді ім. князя Костянтина Острозького. Служив механіком-водієм, був мужнім і відповідальним бійцем. Загинув 21 липня 2024 року. Олександр Юрчук, уродженець села Райки, навчався у 17-й і 15-й школах Бердичева, здобув фах маляра-штукатура. Працював на будівництвах, а з початком війни добровільно пішов до військкомату. Служив танкістом у Криворізькій танковій бригаді ім. Костянтина Пестушка, загинув 4 листопада 2024 року в Курській області, до останнього залишаючись вірним присязі.
Громада вірить у перемогу й мирне небо над Україною, але поки триває боротьба, пам’ять про героїв залишається живою. Їхній подвиг – це урок честі й любові до Батьківщини, який передаватимуть наступним поколінням. «Наш обов’язок – пам’ятати й продовжувати їхню справу», – зазначили учасники заходу.
