Треба віддати належне нашим МНС-никам, адже вони перші приходять на допомогу людям, які потрапили в біду.
Нерідко у своїй роботі їм доводиться зустрічатися як з важкоздійснюваними завданнями, так і з курйозними випадками. Хоча, слід зазначити, що навіть в останньому випадку від оперативності та професіоналізму рятувальників залежать життя та здоров’я постраждалих.
Нещодавно особовий склад Бердичівського МНС залучався до операції з порятунку 70-річного чоловіка, який з необережності опинився в пастці. Тривожний сигнал надійшов на пульт керування пізно увечері 31 липня – вже після 23-00. Зателефонувала жінка та повідомила, що у селищі Гришківці на території приватного домоволодіння по вулиці Старий Шлях провалився у колодязь пенсіонер і не може самостійно вибратися. На місце події негайно виїхала чергова варта.
Пенсіонера, що впав у колодязь, підвели… власні штани. І злий собака на прізвисько Тайсон
Нам вдалося побувати на місці події, хоча під час нашого візиту господарів будинку не було. Ми змогли побачити розібрану криницю, що стоїть у дворі, але дізнатися подробиці події вдалося дізнатися далеко не відразу.
Пенсіонерка Антоніна Іванівна, яка проживає по сусідству (до речі, дуже мила і гостинна бабуся!), нам нічого розповісти не могла. Оскільки надзвичайна подія сталася вночі, а вони з чоловіком рано лягають спати. Лише повідала, що це не її сусід, Петро Тимофійович, упав у колодязь – а, мабуть, хтось із його гостей. Порадила дочекатися його, щоб він докладніше розповів про ситуацію.
Застати господаря будинку Петра Тимофійовича нам удалося наступного дня. Дійсно, того дня до нього прийшов його друг, з яким вони разом працювали на підприємстві «Дніпровуд». Прийшов, як кажуть, уже тепленький, дістав ніж аби яблука поситстити. Це і, ймовірно, стала головною причиною всіх бід.
«Юрій Петрович сама по собі така людина, яка завжди знайде проблеми на свою голову. Ну, приваблює він пригоди. Або морду йому наб’ють, або щось забуде чи заберуть. Це мені потрібно було, щоб він того вечора зайшов до мене. І так здоров’я немає, а я ще й перенервував через нього», – по-доброму бурчить господар будинку, згадуючи події того вечора.
Посидівши з господарем та його сином Олександром, постраждалий намагався піти додому або викликати собі таксі, а потім вийшов на вулицю у двір “відлити”. Сашко вийшов за ним, оскільки гість прямо попрямував у бік Тайсона – досить шкодного собаки, що знаходився на прив’язі. На щастя, не дійшов, тому що на шляху виявився стос дров, об які він спіткнувся. Впав, підвівся, тут же справив потребу і почав підтягувати штани. Через що втратив рівновагу, почав задкувати назад… і уперся спиною в накриття колодязя, що мало більше декоративне призначення. Накриття (зрозуміло!) проламалося, внаслідок чого нещасний миттєво полетів униз.
[su_quote]«Я в шоці був, – розповідає господар будинку – Заходить Сашко до будинку і каже: дядько Юра у криницю впав. А що ми зробимо? Прийшли, посвітили. Юра ти живий? – кричу йому. Живий, відповідає. Витягайте. Дістаньте мене. А як ми його витягнемо? Ніч, темно, нічого не видно. Благо у колодязі води не було, одна глина. У нас ще одна криниця за будинком є, ця стара була. У мене є сходи, але як її туди всунути і як потім витягнути? Плюс хто його знає, в якому він стані. Може, зламав собі щось, а ми необережно витягнемо, нашкодимо. І телефони як на зло, розряджені. Пішли сусідці Лілі серед ночі просити викликати пожежників. Вона спершу навіть не повірила. Прийшла, подивилася на Юру у колодязі, тоді вже почала дзвонити» – каже Петро Тимофійович.[/su_quote]
При цьому батько та син в один голос захоплюються оперативністю та професійними діями пожежників, які проводили рятувальну операцію. Кажуть, що дивувалися чіткості та злагодженості дій цих сміливих та мужніх хлопців.
Пожежник, який діставав чоловіка з колодязя, розповів про тонкощі рятувальної операції
Подробицями рятувальної операції ділитися з нами боєць МНС, безпосередній учасник тих подій, який особисто спускався до криниці, щоб витягти постраждалого – Віталій Кульчицький.
[su_quote]«Він був сильно п’яний, напевно відзначали щось із друзями. Приїхавши на місце, ми відразу ж оцінили обстановку, посвітили ліхтариком у колодязь. У колодязь поліз я, використовуючи «штурмування» – короткі штурмові сходи, які можна зачепити за краї. Поки спускався вниз, один мій колега підсвічував ліхтариком, другий підстрахував рятувальним мотузком з карабіном, прив’язаним за пояс. Потім я сказав колезі спустити ще одну мотузку – петлю на потерпілого (мотузка одягається на руки-ноги і обв’язується впоперек), яку одягнув на чоловіка», – пояснив нам пожежник.[/su_quote]
При падінні чоловіка неабияк скрутило, він лежав на дні колодязя, на спині, як у ванній, і самостійно б не вибрався ну ніяк. Вода була в нього десь під шиєю. Врятувало пенсіонера, що потрапив у пастку те, що колодязь, по суті, був не працюючий, і в ньому практично не було води. На два-три відра більше води, і він би просто захлинувся.
[su_quote]«Оскільки криниця була з коловоротом, було дуже зручно. Я піднімався першим, щоб постраждалий випадково не впав на мене, спрямовуючи та підтримуючи його, а мої колеги піднімали його, крутячи колбу. Оглянули, явних слідів тілесних ушкоджень не було, чоловік тільки кричав, що йому дуже холодно. Ми попросили у господарів ковдру, закутали його, щоб він хоч трохи зігрівся. Викликали швидку. Лікар, що приїхала, оцінила стан потерпілого, подивилася на нього і сказала добре, будемо забирати», – розповідає нам відважний рятувальник буденним тоном, ніби для нього це звична справа.[/su_quote]
Аварійно-рятувальні роботи тривали десь сорок хвилин, до їх проведення залучалося чотири особи особового складу та одна одиниця техніки.
І трохи про героїв, для яких рятувати людей це не подвиг, а прості робочі будні
Ми вирішили трохи більше поспілкуватися з Віталієм, щоб дізнатися, як це бути героєм. Втім, він не вважає себе таким, для нього це просто робота. Чоловікові 34 роки, а за фахом він взагалі – бухгалтер. У МНС працює, починаючи з 2010 року, і жодної краплі про це не шкодує. Адже бути пожежним йому подобається набагато більше, ніж перебирати папери в офісі або видавати кредити.
«У 2008 році була глобальна фінансова криза, і особливого попиту на бухгалтерів не було. Починаючи з 2008 по 2010 рік я, так вийшло, був без постійної роботи, тільки з армії повернувся і не міг знайти себе. Дізнався, що є місця у пожежній охороні. Пройшов навчання і в принципі задоволений», – розповідає він.
У процесі роботи, стверджує Віталій Кульчицький, часто доводиться зустрічатися з людським горем та стражданнями, коли доводиться витягувати людей із понівеченого в аварії автомобіля або дивитися на будинок, що обгорів. Але бувають і курйозні моменти – взяти навіть цей випадок із криницею.
«Коли постраждалий падав у колодязь, йому на голову наділася футболка, і він поки що лежав, нічого не бачив. Я, коли спустився в колодязь, насамперед зняв йому футболку з очей. А він раптом кричати почав – напевно побачив світло ліхтарика і, мабуть, подумав, що це ангели його забирають. Почав кричати сильно, хапати за руки і трохи заважати», – сміється пожежник.
До цього, розповідає, був випадок, коли корову діставали з ями, тоді господиня дуже дякувала, що живою дістали. А ще один раз дзвонила жінка, в квартиру якої залетів кажан, і дуже обурювався, чому ніхто до неї не їде, адже її можуть вкусити.
«Пізніше люди бувають, усім намагаємось допомогти. Хлопці у нас у Бердичеві в МНС хороші, міцні та сміливі. Ми ще маємо свою команду з пожежно-прикладного спорту, постійно на Чемпіонаті області виступаємо. Ну, з тих, хто не здався і ще не встиг собі животик наростити», – жартує чоловік.