Бажаємо всім побувати у цьому селі–чисті та доглянуті вулички, гарні та затишні будинки. Навколо села на погорбованих ланах йде збір врожаю та підготовка родючої землі до нового сільськогосподарського року. У центрі села будується храм. Краса його вражає вже сьогодні, хоча будівництво ще не завершено.Це чи не найвіддаленіше село Бердичівщини, але повсюдно відчувається добра рука господаря.
Ще здалеку, на під’їзді до села подорожній зверне увагу на ферми,які розмістились на високому пагорбі. І нехай не вводить вас в оману їх дещо незугарний зовнішній вигляд. Саме важливе у середині, там, де відбувається головне дійство – зростання потужного стада рогатої худоби. Періодично ми розповідали на сторінках нашої газети про життя та діяльність приватного підприємства «Слободище», яке обробляє ці лани та господарює на фермах. Але майже не торкались біографії тієї людини, зусиллями якої це сільськогосподарське підприємство міцно стоїть на ногах та забезпечує сталою роботою жителів не лише Слободища, але й сусідніхсіл.
Олег Антонович Шевчук добре знаний у районі. Свого часу молодий та амбітний випускник сільськогосподарського інституту розпочинав із роботи в майстерні місцевого колгоспу. Та з часом ознайомився з премудростями селянської праці, став очільником СТОВ «Слободищенське» – правонаступника колишнього колгоспу. Успіх до господаровитого керівника пришов відразу – у 2000-у його відзначили на Бердичівщині як переможця тогорічних жнив.
Олег Шевчук у курсі всіх справ не лише свого господарства, а й усього району. Радіє за колег, якщо ті проявляють наполегливість і винахідливість у боротьбі за високі врожаї, досягають чогось суттєвого в інших галузях. Та обурюється, коли хтось намагається приписати собі зайві тонни, обманюючи при цьому насамперед себе.
– Майбутнє все таки за великими господарствами, – резюмував тоді молодий керівник свої міркування. – Матимеш тисячі гектарів родючої землі, забезпечиш добрий нагляд за нею – матимеш успіх.
Такі переконання дали свої плоди за декілька років, коли розпочав власну справу на землях Слободища. Взяв у людей в оренду земельні паї, згодом викупив занедбані часом і людьми ферми – і його приватне підприємство зі знаковою назвою «Слободище» почало розбудовувати власне бачення агробізнесу.
Ще здавна у Шевчука були мрії створити підприємство, яке не лише вирощуватиме гарні врожаї, але й перероблятиме власну продукцію та продаватиме її напряму споживачам. Шлях до здійснення цієї мрії хоч і видався тернистим, але отриманий досвід лише загартував волю керівника. На перший план стало впровадження нових технологій: у 2016 році у ПП «Слободище» реконструювали перші три тваринницьких комплекси з використанням сучасних технологій утримання та доїння корів. Запрацював доїльний зал, закупили племінних нетелей голштинської породи. Дотримання технології доїння та утримання корів дозволило отримувати молоко сорту «Екстра». Більш того, реалізували замкнутий цикл «від ферми до споживача» – молоко почали переробляти на власному міні-молокозаводі, що розташувався в Мирославці. Продукцію під торговою маркою «Рідне село» нині реалізують як в Бердичеві, так і на Житомирщині, значну її частину як продукцію «преміум-класу», везуть до столиці.
Цього року роботи продовжили. І на сьогодні мають таку ситуацію – вже діє вісім ферм, ще сім на завершальній стадії реконструкції. Усі ферми задіяні в єдиний цикл,до збудованого раніше автоматизованого доїльного залу, який обслуговує стадо у 530 корів, незабаром додасться ще один доїльний зал, де буде обслуговуватись 1700 корів. Всього ж нині у ПП «Слободище» нараховується півтори тисячі голів худоби – елітної, племінної.
Багато це, чи мало, пізнається у порівнянні – такого потужного виробничого комплексу немає ні на Бердичівщині, та й на Житомирщині їх на пальцях однієї руки порахувати. При цьому люди до догляду корів практично не долучаються, адже застосовується безприв’язне утримання, а роботизований комплекс сам слідкуватиме за випоюванням телят, контролюватиме їх відгодівлю та сповіщатиме, при потребі, на яку тварину працівнику необхідно звернути окрему увагу.
– Наші плани – довести добовий надій молока з 16 тонн до 40. І це лише перший етап! Загалом, маємо вийти на показник у 65 тонн молока, – зазначає Олег Шевчук. – Кошти вкладаються значні, це десятки мільйонів гривень.
Через Слободище протікає повноводна Гнилоп’ять, село здавна знане своєю самобутньою історієюта працьовитими людьми. Нині ж настав час привнести у життя не лише цього села, але й Бердичівщини в цілому такі зміни, на які люди очікували давно. Маючи такі виробничі здобутки за плечима, Олег Шевчук націлився йти далі. Тепер у його планах – представити рідне село та нову Бердичівщину, яка включатиме нинішні Андрушівський, Бердичівський, Ружинський та частину Чуднівсього районів у владних структурах. І підтримала його у цих бажаннях політична сила «Опозиційна платформа – За життя», першим номером у списках кандидатів у депутати Житомирської обласної ради його нещодавно затвердили.
І це більш ніж закономірно – саме такі люди, обізнані у виробництві, його проблемах та такі, що знають шляхи їх вирішення, мають долучатись до владних важелів, допомагати у вирішенні проблем, яких більш ніж достатнього сьогодні і в економіці, і в політиці.
Анатолій ГОРОБЧУК.
Керівник ПП «Слободище» Олег Шевчук.
