Цей вид маніпуляцій вкрай небезпечний, оскільки вбиває відносини не відразу, а поступово.
У стосунках завжди є двоє, чий зв’язок будується на спільних подіях, досвіді, настроях один до одного, очікуваннях, вірі та діалозі. Діалог – це те, де є «місце» для кожного. Де ти можеш говорити та бути почутим.
Будь-яка ситуація невизначеності — це стрес для людини та тригер для психіки, який провокує нас так чи інакше реагувати на зовнішні подразники. Кожен з нас у міру дорослішання вчиться керувати своїми страхами, залишатися в стабільних відносинах, нести відповідальність за свої вчинки та слова. Але немає гарантії, що в ході цього навчання ми робимо це таким же й екологічно чистим способом.
Уникаючи
Напевно ви чули такий термін, як «уникнення». Це найпоширеніший захисний механізм, який працює у людини в ситуаціях, які неприємні та нестерпні. Коли в парі виникає конфлікт, нерозуміння або сварка, партнери часто вважають за краще відхід до відкритого діалогу. А автономна людина здатна бути спонтанно емоційно близькою, не уникаючи істини, зустрічатися з реальністю віч-на-віч.
Ігри, в які ми часто вступаємо у відносини як пара, можуть стати нормою, і тоді ігнорування або мовчання, конфлікти або агресія як основа нашого спілкування повільно руйнують емоційне тепло, близькість і довіру.
Чому страшно говорити?
Не говорити про проблему відкрито іноді не тільки питання страху, але і вторинних переваг. Адже поки ми не назвемо проблему вголос, її, здається, немає. І тоді не потрібно нічого вирішувати, щось змінювати.
Відомо, що жінки вкладають свої почуття і потреби в слова більш майстерно, ніж чоловіки. Це пов’язано з особливостями виховання, де культура спілкування мам і дівчаток з приводу їх переживань і емоцій робить жінку більш чутливою до себе. Чоловіки, тим часом як правило, більш ворожі, віддалені та оборонні, не зв’язуючись зі своїми справжніми почуттями, приховуючи або ігноруючи їх.
Але знання теорії неправильної поведінки в конфліктах і відсутності комунікативних навичок не вирішує головної причини проблем у пари. Тому головна проблема — страх залишитися без емоційної підтримки, як ніби вас викидають з човна любові та довіри в океан самотності. Вимогливість, критика, відчуженість і мовчання не сприяють зміцненню зв’язку між партнерами.
Дослідження психологів
Дослідження підтверджують, що зв’язок між партнерами починає розриватися при відсутності емоційної підтримки та прийняття.
Психологи Лорі Паш і Томас Бредбері (Каліфорнійський університет) запропонували парам запитати своїх партнерів, що вони повинні змінити в собі. Вчені з’ясували, що найчастіше передумовою конфліктів була відсутність підтримки (применшення проблем, несхвалення через прояв почуттів, непотрібних порад).
Паша і Бредбері прийшли до висновку, що головною запорукою збереження здорових відносин є якість безумовної підтримки, віра партнера в те, що його люблять і цінують.
Результати цього дослідження також підтверджуються роботами психолога Теда Х’юстона і його команди, які опитали 168 пар на чотирьох етапах шлюбу через два місяці, два роки, три роки та 14 років після весілля. Приходячи додому до кожної пари, дослідники просили партнерів заповнити анкети та опитували їх окремо (анкети містили питання про позитивні та негативні вчинки, наприклад, як часто партнер висловлює симпатію або критику).
Дослідники проаналізували, що головним фактором, що призводить до розлучення, було не те, як часто молодята сварилися, а те, скільки співпереживання та емоційної підтримки вони отримували один від одного.
Самі кризи можна витримати, якщо у відносинах достатньо підтримки. Відсутність підтримуючої взаємодії можна порівняти з вірусом.
Наша найглибша потреба належати, вступити у відносини, де ми відчуваємо зв’язок з іншою людиною, заспокоює нас і дає нам відчуття безпеки. Надійне почуття любові та близькості допомагає нам пізнавати світ, розвиватися, розширювати межу між внутрішнім і зовнішнім.
Як сказав філософ Кваме Ентоні Аппіа: «Складність полягає не тільки в тому, щоб зрозуміти, як найкраще грати в гру, але і в тому, щоб з’ясувати, в яку гру ви взагалі граєте».
